Навігація 2023: інтеграційна програма для митців

ПРО ПРОГРАМУ

“Навігація” — це програма для підтримки художників/-ць, що вимушено переїхали у Львів у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну.

Митці, залучені до програми, отримали стипендію, доступ до простору майстерні та фінансування для виготовлення своїх мистецьких проєктів, зокрема тих, що реалізовувалися у співпраці з іншими художниками, а також можливість презентувати свої роботи у Jam Factory Art Center.

Протягом 8 тижнів учасники братимуть участь у програмі заходів, які сприятимуть інтеграції в культурно-мистецьке середовище Львова та професійному розвитку:

• Нетворкінг-сесії з місцевими художниками, галеристами, кураторами;
• Лекції з історії мистецтва Львова;
• Прогулянки Львовом з дослідниками міста та історії архітектури та мистецтва;
• Знайомство з закладами культури міста;
• Воркшопи та майстер-класи відповідно до професійного рівня учасників.

Завдяки програмі будуть створені умови, в яких митці зможуть впевненіше почуватися в новому середовищі, розширити мережу професійних контактів, продовжити або відновити свою мистецьку діяльність, розпочати нові проєкти. Учасники отримають стипендії, матимуть можливість працювати в майстерні, щоб реалізувати індивідуальні чи колабораційні проєкти.

УЧАСНИКИ ТА УЧАСНИЦІ 2023 РОКУ:

• Надія Величко, Харків
• Черкас Анна, Харків
• Антон Малиновський, Харків
• Вікторія Телетьєн, Харків
• Маргарита Журунова, Вінниця
• Ірина Лоскот, Харків
• Ілля Тодуркін, Київ\Маріуполь
• Даша Молокоєдова, Краматорськ, Харків
• Даша Чечушкова, Одеса
• Софія Билим, Харків
• Юліана Алімова, Харків

Команда проєкту

Кураторки програми

Божена Пеленська, Олена Касперович

Кураторка виставкового проєкту

Олена Касперович

Програмно-виконавча директорка

Божена Пеленська

Фінансово-виконавча директорка

Тетяна Федорук

Менеджмент

Олена Касперович

Дизайн

Катерина Дрозд

Комунікації

Марія Швець, Юліана Чорна

Фінансовий супровід 

Лілія Бей

Технічне забезпечення

Євген Червоний

Офіс менеджмент

Анастасія Молоко

Асистування

Анна Городецька, Поліна Запольська

Фото

Ольга Климук

ВИСТАВКА “НАВІГАЦІЯ 2023”

Виставковий проєкт підсумовує роботу учасників і учасниць програми «Навігація 2023» і демонструє створенні індивідуальні й колабораційні мистецькі проєкти. 

Продовжуючи свою мистецьку практику, об’єднуючись у співпраці, учасники і учасниці створили і представляють 9 проєктів, що розкривають їхній спосіб проживання війни на особистому рівні і як учасників більших і менших спільнот. 

Митці і мисткині зустрічаються зі смертю, руйнуванням, неможливістю повернення додому чи в стан «до.» Втрата стану безпеки, дому, близьких людей – все це спонукає заново відповідати на питання, ким ми є. Художники відшуковують способи говорити про свої травми голосами звірів, понівечених полів, дивних створінь, природних і надприродних форм. Шляхом до спасіння тут стають збереження чуйності до себе і до живого світу навколо, здатності співчувати, зберігати пам’ять, віднаходити зв’язки і говорити про спільне.

Роботи митців та мисткинь

Маргарита Журунова, Богдан Локатир

Тривожний стан, 2023

інсталяція

Інсталяція є адаптацією лендарт роботи «Тривожний стан» 2022 року. Форми багатократно збільшених шипів шипшини — пряме посилання авторів до їхнього досвіду роботи з натуральними матеріялами. Автори працюють із простором, роздумуючи над тим, як перенести лендарт проєкт у галерею, зберігаючи сенс роботи:

«Нас усіх об’єднує почуття тривоги. Нічого не є певним, почуття захищености втрачене. Безпечні місця зникли, будь-що може сприйматися як небезпека, навіть найбільш звичні буденні речі. Загрози немає, так чому ж усе одно калатає серце?

Колись комфортні простори проростають шипами. Звідки вони проростають, на кого направлені? Захищають вони чи ранять?

Вібруючий, напружений, тривожний стан».

Маргарита Журунова з Вінниці й Богдан Локатир зі Львова працюють у співавторстві з 2015 року з напрямах енвайронменту та лендарту. У своїх проєктах митці розкривають теми взаємовпливу людини й пейзажу, що її оточує.

Дарія Чечушкова

Мутовані-бестіарій

Глава «Інвазійні втручання». Із серії «Екоренесанс»

рельєф, зін, стритарт

Мутовані-бестіарій — це серія рельєфів-образів і станів внутрішньо переміщених осіб у Львові. Мисткиня бачить Львів як переповнене місто-корабель, яке прийняло травмованих людей. Використовуючи фольклористичний стиль малюнків середньовічної схоластики, авторка представляє образ міста як мушлю, а його нових мешканців як тварин-мутантів, що там ховаються. Цей проєкт також є спостереженням за трансформацією міста, яке гармонійно чи примусово змінилося за останній рік.

Дарія Чечушкова — мисткиня з Одеси. Вивчає теорію та історію мистецтва в НАОМА. У своїй практиці досліджує взаємозв’язок людей та навколишнього середовища за допомогою роботи з простором, зібранням сучасного народного фольклору в головне медія — блокнот-щоденник, з якого виростає кімната-подія.

Мисткиня про свій проєкт:

«написання історичного епосу, збирання сучасного фольклору:

cередньовічний зоопарк -> сховані в мушлях -> трансформовані травмовані тварини ->

місто-фортеця -> ковчег

сюжет ‘бестіарій’ про мутацію та зникнення людського в людстві.

сюжет ‘середньовічний зоопарк’ — це метафора релокованих і травмованих переселенців у Львові.

Львів — переповнене ‘місто-фортеця’, для якого переживання ‘інвазійного втручання’ історично стало природним.

інвазійне втручання.

інвазія — це вторгнення в регіон чужорідного біологічного виду задля збільшення ареалу. Зумовлюється вона зміною екологічних факторів.

Виникли нові суцільні симптоми — втрата емпатичности, відокремленість, сепаративність, острівне положення, унаслідок вимушеної релокованости. Місто здалося мовчазним, переповненим, збентеженим.

Відчуття: чужорідність. Хибне щастя ‘нормального життя’.

Стан: схований.

Процес: мутація, пристосування, інвазія.

Розвинулася нова психогеографія, нові стежки вздовж хонтологічної річки, ходіння по колу, прокладання нових маршрутів, усі дороги ведуть до моря, до місць, де я був щасливим, чи хоча б трохи згадав про таку можливість.

якщо корабель приплив до львова, де тут велика вода?

кожного дня я йду вздовж річки, якої насправді не існує.»

Ірина Лоскот
Перемога, 2023

відео, 2:31

Відеоробота створена на основі фільму «Дихання твоє, земле…» (1986 року). У сюжеті вихваляють роботу голови одного з найпродуктивніших у ті часи колгоспів України «Перемога» — Івана Кісенка. У фільмі можна почути порівняння природи — із супротивником, ситуацію на жнивах — із ситуацією на полі бою, працю в колгоспах — з війною. Окрім цих метафор, зображено експлуатацію земель і тварин.

У другій частині відео ми бачимо кадри, на яких зображено природу. Вони розміщені на шаховій дошці, де, як говорить Іван Кісенко, «білими ходить природа, а людина відповідає на її хід». На думку авторки, уявлення про взаємодію з природою як із ворогом на війні, виправдовує експлуатацію як явище. Те саме уявлення лежить в основі політики імперіялістичної війни.

Спів птахів, 2023

відео, 1:28

Співом птахів зазвичай описують гармонійність «природи». Субтитрами ілюструють «мирні» звуки природи у відео та ті, які навряд чи можна почути через незручність. У такий спосіб мисткиня воліє викрити ілюзорність мирного звукового пейзажу, невидимість проблем експлуатації та насилля.

Ірина Лоскот — художниця з Харкова. Створює перформанси та відео. Переосмислює сталі погляди та створює роботи, які проблематизують, провокують звернути увагу на незручні теми. Використовує міждисциплінарний підхід, змінює медіюми та методи відносно кожної нової роботи. Основні теми, з якими працює художниця: пам’ять, взаємодія з містом, ідентифікація.

Надія Величко

Земля, 2023

кераміка

Серія керамічних плит-ландшафтів створена за мотивами краєвидів аерофотознімання українських полів після артилерійських обстрілів.
«Зміна кута зору та масштабу робить ці краєвиди майже не впізнаваними, перетворюючи на абстрактні твори. Так само і війна часто здається далекою і абстрактною. Але понівечені поля — це реальність».

Надія Величко — художниця та дизайнерка з Харкова. Працює з графічним дизайном, колажем, керамікою.

Софія Билим
Що я можу сказати про небо, 2023

ліногравюра на тканині

•—–•–—–—•––-—••-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—•–—-•—••—–•–•–—-•—••—–•–—•––-—••-••—••—–•–—•-–—-•–•-•-—••—–•–—–—•-••—••—–•–—–—•—––—––••—–•–—–—•––-—••-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••-–-—•••–—-•–•-•-••—••—-•–•—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—•–—-•—••—–•–•–—-•—••—–•–—•––-—••-••—••—–•–—•-–—-•–•-•-—••—–•–—–—•-••—••—–•–—–—•—––—––••—–•–—–—•-••–—-•–•-•-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–•—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—•–—-•—••—–•–•–—••-•—••—–•–—•––-—••-••—••—–•–—-•–•-•-—••—–•–—–—•-••—••—–—•—––—––••—–•–—–—•––-—••-••—••—–•–—–—–•–—–—•—•–—-•—••—–•–—•––-—••-••—••—–•–—•-–—-•–•-•-—••—–•–—–—•-••—••—–•–—–—•—––—––••—–•–—–—•––-—••-••—••—–•–—–—•––-—•••–—-•–•-•-••—••—–•–•––-—•—••—–•–—–.

Софія Билим — мисткиня з Харкова. Навчалася в Харківській академії дизайну й мистецтв, займається книжковою графікою, ілюстрацією, графічним дизайном. У своїй практиці Софія реалізує дослідження цінностей гуманістичної етики та їхньої життєздатности на прикладі суб’єктивних історій.

Ілля Тодуркін

Покриття тіл, 2023

земля, тканина

Для створення інсталяції автор послідовно поєднує декілька практик: збирання шматочків землі містом протягом місяця, збирання матеріялу землі в людські тіла та накривання тіл малюнками. Розкриваючи тему осмислення смерти через особисту історію, митець віддає головну роль самому процесу створення роботи, тому кожен етап роботи і вибір матеріялів не є випадковими. Їх ретельно описав автор:

«Кожна ця практика модулювала мою думку в різних напрямках: викопуючи землю я звертав увагу на те, як місто розпоряджається та маніпулює землею, впливає на місця, де є земля, а де вона прихована. Гуляючи Львовом, я думав про міста, думав про свій рідний Маріуполь та порівнював їх, думав, що земля — це портал, це склад мертвого, що створює з усього універсальний монумент.

Складаючи тіла із землі, я думав про життя і смерть моїх однокласників Данила Козлова, Лії Крилової та її маленької сестри, що загинули цього року в Маріуполі, їх пам’яті і присвячую цю роботу.

Накривання тіл тканиною для мене завжди було дією, яка дорівнює прощанню з померлим. Але я уявляю, що ця тканина може щось розповідати, я хотів би, щоб моє тіло оповила історія або малюнок. Я уявляю як багато тіл не можуть знайти, вони навіки сховані в землі. Позичаю шматочок пам’яті землі».

Ілля Тодуркін народився і виріс у Маріуполі, навчався в НАОМА на факультеті графіки. Переїхавши до Одеси, приєднався до групи художників ОСРЗ-2, де в займався перфомансом. Ілля займається графікою і скульптурою. Серед практик митця — зміна або доповнення простору, створення об’єкта й малюнка із ситуації або досвіду, спостереження неживих об’єктів, «живих» та неживих просторів, нематеріяльних відносин та станів матеріяльних предметів.

Дар’я Молокоєдова

Украдене мистецтво, 2023

мультимедійна інсталяція

Інсталяція є реконструкцією творчих робіт мисткині, створених до 24 лютого 2022 року й залишених у містах створення — у Краматорську та Харкові.

«Після повномасштабного вторгнення мою реальність вкрали, як і мої витвори мистецтва, які стали свідками іншого життя. Мимоволі я намагаюся їх актуалізувати, що ще більше вбиває їхній контекст. Проєкт ‘Вкрадене мистецтво’ є відспівуванням минулого життя та робіт, а також їхнім переродженням у нові думки та ідеї.

Завдяки певній нейромережі та на основі фотодокументації втрачених робіт створила зображення-клони, що живуть своїм життям, своєю реальністю. Як виглядає оригінал? Що із цього більше на нього схоже та чи є щось схоже взагалі?

Десь у паралельній реальності війна не відбулась і я можу далі малювати квіти на краях тарілки».

Дар’я Молокоєдова — мисткиня з Краматорська, навчалася в Харківській державній академії дизайну й мистецтв. Серед медія, з якими працює художниця — відео, об’єкти, графіка.

Антон Малиновський

Ракета із сигаретних пачок, 2023

об’єкт

«Цей проєкт я задумали ще у 2020 році. Тоді ракета символізувала для мене повернення додому. У своєму маленькому містечку я почували себе як вдома тільки, коли були малі. Тоді ж дід робив мені роботів із сигаретних пачок, ніби сублімуючи свою залежність. Для мене ракета — це символ повернення додому: у дитинстві в мене був журнал із головоломками, де за сюжетом інопланетянин впав на землю і його ракета втратила деякі деталі. Разом із ним та іншими персонажами треба було вирішувати ці головоломки та знаходити необхідні деталі, щоби полагодити ракету, на якій він міг би повернутися додому.

З початком повномасштабного вторгнення ракета стала символізувати інше — втрату дому. Тож тепер ці накопичення сенсів складаються в символ неможливости / втрати можливости повернення додому, у дитинство, у попереднє безтурботне життя».

Антон Малиновський — митець зі Снігурівки, Миколаївської области, останні роки жив і працював у Харкові. У своїй практиці Антон використовує такі медія як фотографія, відео, інсталяції, об’єкти. Антон є членом колективу школи фотографії MYPH.

Юліана Алімова
How much is hryvnia?, 2020 — ongoing

доповнена реальність

«How much is hryvnia?» — проєкт у доповненій реальності, частина проєкту «АРТ-Конвертація». Усе почалось із майже риторичного запитання — звідки митець бере гроші? Може, малює? Я вирішила намалювати стільки грошей, скільки мені потрібно й деякий час жити на них, обмінюючи в людей на реальні, за курсом один до одного. Проєкт порушує питання взаємин художника та грошей, цінности художньої роботи, її вартости, а також суб’єктивности оцінювання робіт глядачем, покупцем, автором, колекціонером, критиком тощо. На запитання «Яка ціна гривні?», що ставлять мені стосовно цих робіт, я відповідаю: «один до одного». AR-медія та застосунок Artivive дозволили митцю, у метафоричному сенсі, залізти в кишеню глядача, але не для того, щоб щось звідти витягти, а навпаки, покласти туди свої твори та створити привід для розглядання сучасних українських грошей, які ми завжди носимо із собою. За допомогою доповненої реальности кожен глядач автоматично стає тримачем художнього твору й завжди має до нього доступ.

Щоби побачити об’єкти в доповненій реальності, встановіть, будь ласка, безкоштовний додаток Аrtivive, візьміть гривневу купюру та наведіть на неї ваш смартфон. Проєкт представлений на всіх купюрах, окрім 1 грн.

Юліана Алімова — мисткиня з Харкова, навчалась у ХДАДМ, займається концептуальним мистецтвом, environment projects, експериментує з використанням віртуальної та доповненої реальности. Основні теми робіт Юліани: гра, містика, побутова магічність, середовища та простори, самоспостереження та самовивчення, вартість та відносність, ідентичність, реальність.