Виставка «Структури взаємности» ґрунтується на ідеї архітектурних конструкцій, де основні елементи підтримують один одного без будь-яких додаткових опор. Така модель стала для нас метафорою суспільної структури взаємности, яку особливо болісно й інтуїтивно перевідкрило українське суспільство у 2014 та 2022 роках.
Структури взаємности
Декілька елементів, які підтримують та покладаються одне на одного, без зовнішніх опор, без фундаменту, без центру. Разом вони утворюють взаємопідтримувальну просторову конструкцію — легку та прозору, неієрархічну, здатну нести неабиякі навантаження. Вона може нагадувати чи то бджолині стільники, чи то переплетення гілок, якщо дивитися на них знизу вгору, йдучи лісом. Водночас вона крихка та делікатна: заберімо лише один із цих елементів — і вся конструкція миттєво розсиплеться.
Те, що в архітектурі називають структурами взаємности, українське суспільство перевідкрило для себе, інтуїтивно й болісно, 2014 року й з новою силою в лютому 2022 року. Взаємність як тривалий жест віддавання та підтримки, який тримає життя та опирається знищенню. Взаємність як дуже крихкий і вразливий зв’язок одне з одним, коли спільна сила тримається на кожній і кожному. Взаємність як велика довіра одна до одної, симетрія збалансованого руху, складна багаторівнева мережа.
Така суспільна структура взаємности воднораз є доволі утопічною та цілком реальною. Вона є щоденним процесом колективного відстоювання демократичного суспільства рівности та взаємної підтримки, суспільства, здатного покладатися на себе (а часом — лише на себе), у часи граничної загрожености. Це щоденна українська реальність взаємної допомоги і підтримки під час великої війни. Це щоденна українська боротьба і запит у майбутнє.
Виставка «Структури взаємности» пропонує разом зануритися і прожити різні досвіди суспільної взаємодії в часи великих травм і потрясінь. Спираючись на архітектуру Jam Factory Art Center, виставка запрошує у два простори. «Простір Минулого», — підвальний поверх, — де художниці та художники ділитимуться досвідами з України та інших країн і континентів: образами пам’ятання і забуття, втрат і відновлення, а також повернення власних голосів та історій. А також у «Простір Теперішнього», — головний виставковий зал центру. Архітектор і художник Олександр Бурлака, керуючись принципом структурної взаємности, створив конструкцію, в якій упродовж виставки відбудеться низка взаємодій-розмов-спільнотворень. За запрошенням і за підтримки художниць і художників відвідувачі та відвідувачки виплітатимуть зі своїх історій війни нові сенси, об’єкти, форми і зв’язки, проживатимуть втрати і шукатимуть відновлення. Таке різнопланове Минуле й плинне, рухоме, взаємопідтримувальне і спільнотворче Теперішнє разом спробують окреслити можливе і бажане Майбутнє.
Кураторки: Катерина Ботанова, Ілона Демченко, Ксенія Малих
Архітектор проєкту: Олександр Бурлака
Митці та мисткині
У «Просторі Теперішнього»:
Алевтина Кахідзе, Жанна Кадирова, Олександр Бурлака, Олена Турянська, Ольга Шишлова, Феліпе Кастельбланко, Яся Хоменко, _Mediaklub (Photinus Studio) за участі студент_ок курсу нових медіа Закарпатської академії мистецтв та Photinus School.
У «Просторі Минулого» та поміж просторами:
Антон Шебетко, Бінта Діа, «Відкрита група», Дана Кавеліна, Даша Чечушкова, Кристіан Ньямпета, Максим Коломієць, Ораїб Тукан, Роман Хімей і «Лівий берег», Феліпе Кастельбланко та Лідія Циммерманн, Фрасис Аліз, Яна Кононова.
Графік роботи та вартість
Деталі щодо графіка роботи на відкриття виставки 19 жовтня опублікуємо невдовзі.
Графік роботи 20 жовтня – 23 лютого:
ПН – вихідний
ВТ-ПТ 12:00-20:00
СБ-НД 11:00-20:00
Вартість квитка:
Повний: 200 грн
Пільговий: 100 грн для школярів/-ок, студентів/-ок, ВПО, людей пенсійного віку*
Безкоштовно: для дітей до 7 років, людей з інвалідністю, ветеранів/-ок, військовослужбовців/-иць, студентів/-ок Академій Мистецтв, коледжу ім. Трушa та львівських кафедр культурології
*ВТ – безкоштовний вхід для людей пенсійного віку