Jam Factory Art Center приїжджає із гостьовою програмою у Дніпро! Запрошуємо на освітню програму про сучасний театр the black box | “Продукування пам’яті”, що складається із трьох лекцій та круглого столу.
Продукування пам’яті
Травма війни впливає на все суспільство, на наше майбутнє й минуле. Роль митців та творчих практик є надзвичайно важливою для початку процесу зцілення. 44 мільйони людей в Україні та за її кордонами переживають війну. Українські митці знаходитимуться в авангарді відбудови та відновлення руйнувань, залишених війною в наших серцях і головах. Тут можна говорити про візію етичного творення. Ми і не переставали продукувати цінності через мистецькі практики або в інший спосіб. Ця частина буде присвячена розмові з практиками. Ми підійматимемо тему того, чим є ця “чорна скринька” в мистецькому полі. Хто її пише та в який спосіб фіксує реальність.
Кураторка програми: Вероніка Склярова
РОЗКЛАД ПОДІЙ
21.10 субота
- 16:00 – Галина Глеба “Архів мистецтва війни як милиця пам’яті. Хронологія подій і образів”
- 19:00 – Люба Ільницька “Що варте нашого пам’ятання: як театр продукує історію”
22.10 неділя
- 16:00 – Єлизавета Сміт “Якою “мовою” говорить українське кіно, та про що ми мовчимо сьогодні? (Фокус – документальне та ігрове кіно останніх років)”
- 19:00 – Круглий стіл: “Продукування пам’яті: мистецтво чи\та цінності”. Модератор: Ярослав Футимський
Лекції та спікери
Галина Глеба “Архів мистецтва війни як милиця пам’яті. Хронологія подій і образів”
Доповідачка поділиться досвідом формування архіву мистецтва повномасштабної війни з перших днів і до сьогодні, а також покаже інші архівні ініціативи зі збереження мистецтва та візуальної культури у війні. Як мистецтво відображає настрої й реакції суспільства? Коли мистецтво перестає бути реактивним, а віднаходить час та простір для створення рефлексій? Що зберігає архів, та чим він буде корисний для нас у майбутньому? Про ці та інші питання поговоримо під час зустрічі.
Галина Глеба – мистецтвознавиця, кураторка виставкових та архівних проєктів. Авторка публікацій про українське мистецтво та фотографію, лекторка курсів про світове мистецтво. Працювала у Дослідницькій платформі PinchukArtCentre над формуванням та концептуалізацією колекції українського мистецтва Grynyov Art Collection, була запрошеною редакторкою перших двох випусків журналу про українську фотографію SALIUT (Osnovy publishing). Нині працює з командою ГО “Музей сучасного мистецтва”, є співкураторкою виставкових проєктів в Україні та за кордоном і випусковою редакторкою цифрового “Архіву мистецтва воєнного стану”.
Люба Ільницька “Що варте нашого пам’ятання: як театр продукує історію”
З огляду на свою тим/часову природу театр не спроможний нічого записувати. Подібно до кібернетичної системи чорної скриньки, він має якийсь «вхід» для введення інформації та «вихід» для відображення результатів роботи. Механізм його роботи при цьому неможливо (або неважливо) докладно пояснити, бо кожна насправді наполеглива спроба наштовхується на парадокс. У своїй доповіді Люба Ільницька розгляне системність і випадковість добору та відсіювання вхідної інформації в театрі (подій, досвідів, голосів), що на виході має потенціал ставати історією.
Люба Ільницька – драматургиня, театральна кураторка. Розробляє різні стратегії проблематизиції сценічної фікції через методології документального та фізичного театру. Фокусується на темах: колективна пам’ять, політика ідентичності, соціально ангажоване тіло. Як драматургиня співпрацювала з режисерками Розою Саркісян, Ніною Хижною, Світланою Ілюк у Театрі ім. Лесі Українки у Львові, Radio Kapital (Варшава), Театрі Варта, Jam Factory Art Center, Teatr Współczesny w Szczecinie. Кураторка театральної програми Jam Factory Art Center у Львові.
Єлизавета Сміт “Якою “мовою” говорить українське кіно, та про що ми мовчимо сьогодні? (Фокус – документальне та ігрове кіно останніх років)”
- Досвід документування війни в кіно від 2014 року, та що змінилося під час повномасштабного вторгнення.
- Кіно як свідчення, та кіно як спосіб проживання травми.
- Втрата та продукування змістів під час зустрічі з катастрофою.
- Правда в кіно, чи існує вона?
- Питання вибору під час створення документального кіно.
Єлизавета Сміт – режисерка, сценаристка, продюсерка, членкиня Української та Європейської кіноакадемій, Української Гільдії Режисерів, Співзасновниця TABOR production, володарка Гран прі Брелінського міжнародного кінофестивалю. Після повномасштабного вторгнення Ліза багато працює з документальними матеріалами, відбудовує село в Херсонській області.
Круглий стіл під модерацією Ярослава Футимського: “Продукування пам’яті: мистецтво чи\та цінності”
- Чи є мистецтво документом, чи стає свідченням катастрофи у часі війни?
- Про що експозиція розкраденого музею?
- Чи важливі\можливі вистави у розбомбленому театрі?