ІСТОРІЯ МИСТКИНІ У ВІЙНІ
До війни я вела активну творчу, дослідницьку і наукову діяльність, роботи було багато, цікавої і різноманітної. Я ніяк не очікувала, що в якийсь момент все зупиниться і єдиним проєктом, до якого залучиться уся моя сім’я, стане виживання. Війну я зустріла у передмісті, покинувши звичне життя у Києві, житло і свою творчу майстерню. Зараз Київ і область, як і вся країна, постійно перебувають під загрозою обстрілів, що накладає свій відбиток на наше повсякденне життя, адже ми щодня чуємо сирени і ховаємося.
Незважаючи на можливості поїхати працювати за кордон, я хочу залишитися в Україні з багатьох причин, одна з яких, і вона найважливіша, це те, що я прагну задокументувати усе те, що відбувається з моєю країною і людьми, через свій творчий щоденник війни. Мені здається, що перебуваючи саме в Україні, ми маємо зафіксувати цей стан у той спосіб який можемо, чи то у тексті, пісні, чи творі візуального мистецтва. Будь-який спосіб, який стане корисним і для співвітчизників і для іноземної спільноти, щоб донести головний меседж – тут йде війна, війна за нашу спільну свободу, за право бути вільними і жити на своїй землі.
В моїй роботі відбулись зміни в матеріалах до яких я звикла, до часу який я приділяла роботі, і до місця. Все це змусило мене по іншому подивитись на свою творчу діяльність. Я зрозуміла, що в своїх роботах я занадто мало говорила про власну ідентичність і приналежність до української культури. Я б хотіла це виправити, і тому наразі працюю над новим проєктом, який називається «Я прокладаю шлях». Цією роботою, я прагну привернути увагу спільноти до таких питань як свобода пересування і безпека повсякденного життя, бажання вільно жити на своїй власній землі, і врешті решт глибинна потреба, що йде через покоління, для України стати нарешті вільною.
Питання збереження свободи в умовах її пригнічення не нове для українського суспільства, саме тому, мистецько-дослідний проєкт «Я прокладаю шлях», над яким я зараз працюю у сфері візуального мистецтва, зосереджується на напрямі дослідження свобода-ідентичність. Випробування обмеження свободи спричинених війною росії проти України мають набагато більшу глибину впливу на творчу працю, проте ці ж випробування водночас зміцнюють ідентичність розширюючи межі боротьби за свободу на широке міжкультурне середовище.
Провівши півтора місяці в ізоляції, без можливості виїхати, отримати медичну допомогу чи купити найнеобхідніші продукти харчування, я зрозуміла наскільки крихка наша повсякденність, на якій усе тримається. Тому, я прагну показати (візуалізувати) потребу людини вільно жити і пересуватись, що гостро відчували(ють) усі ті, хто перебував(є) в окупації, чи ізоляції у 2022 році в Україні.
ПРО МИСТКИНЮ
Ірина Ворона – мисткиня, дослідниця сучасного мистецтва, авторка техніки “mixed light”. Ірина працює в жанрі «внутрішній портрет», який поєднує класичні медіа такі як живопис, графіку, фотоколаж та інсталяцію з новими технологіями, медіа-артом і VR. У своїй творчій діяльності мисткиня досліджує прояви змін особистості під впливом комплексу зовнішніх факторів, таких як середовище та соціум.