Місце проведення: Jam Factory Art Center, зал Авдиторія, вул. Богдана Хмельницького, 124, Львів
У межах публічної програми «Крейдяне коло» — публічної програми виставки «Коло невимовного» — відбудеться показ фільму «Богині» (Les Goddesses, 2011), після якого відбудеться розмова між Мойрою Дейві та кураторкою Мартою Кузьмою.
Знятий переважно в нью-йоркській квартирі художниці, фільм «Богині» поєднує особисті спогади Дейві з історією письменниці-феміністки XVIII століття Мері Волстонкрафт та її доньок. Використовуючи закадровий голос, домашній архів і літературні алюзії, Дейві досліджує теми материнства, втрати, памʼяті та творчого процесу — простежуючи шлях від внутрішнього осмислення до публічного висловлення.
Розмова зосередиться на методі роботи Мойри Дейві, яка поєднує фотографію, кіно й письмо, її діалозі з феміністичною та літературною історією, а також на напрузі між вразливістю та прихованістю в автобіографічному мистецтві. У дусі тем, що лежать в основі «Кола невимовного», ця розмова також торкнеться того, як мистецтво фіксує досвід переміщення, свідчення й розірвані історичні наративи. Обговорення включатиме й нову роботу Дейві Four [чотири], створену спеціально для виставки. Four [чотири] поєднує життя, творчість і мистецьку спадщину чотирьох постатей українського походження — Пауля Целана, Пітера Худжара, Кларіси Ліспектор і Майї Дерен. Робота заснована на тексті, написаному Дейві, який вона зачитує сама; український переклад зачитує режисерка Люба Кнорозок. Це — роздуми про біографію, мову та історичне відлуння. Значна частина фільму знята в парку Ріверсайд у Нью-Йорку — вузькій зеленій смузі вздовж річки Гудзон, наповненій повсякденним рухом і тишею. Саме тут Дейві вловлює ледь помітні відлуння розповідаємих історій — жести танцю, фрагменти музики, мовчання, працьовитість, навіть волосся — вплетені в долі героїв.
Мойра Дейві — художниця, письменниця й режисерка, що мешкає в Нью-Йорку. Від середини 2000-х років центральним елементом її практики стало відео: її есеїстичні фільми поєднують автобіографічний виклад, закадровий голос і роздуми про літературу та філософію. Серед її найвідоміших робіт — «Богині» (Les Goddesses, 2011) та «Ліс гемлоків» (Hemlock Forest, 2016), які досліджують теми материнства, памʼяті та історичної біографії крізь призму життя Мері Волстонкрафт і її доньок. Фільми Дейві часто ґрунтуються на її власних текстах, а також на творах таких авторів, як Вальтер Беньямін, Жан Жене й Вірджинія Вулф. Вона є авторкою кількох книжок, зокрема Long Life Cool White (2008), Burn the Diaries (2014) та Index Cards (2020). Її роботи експонувалися на міжнародному рівні, зокрема в Галереї Тейт у Ліверпулі (Tate Liverpool), Кунстхалле Базель (Kunsthalle Basel), на Венеційській бієнале та на Бієнале сучасного мистецтва Вітні (Whitney Biennial), а також увійшли до колекцій провідних інституцій, зокрема Музею сучасного мистецтва (MoMA) та Метрополітен-музею мистецтв (The Metropolitan Museum of Art) в Нью-Йорку.
Марта Кузьма є художньою директоркою та головною кураторкою проєкту «Фактура 10». Професорка мистецтв Єльської школи мистецтв, Марта Кузьма була першою жінкою, призначеною на посаду декана за 150-річну історію закладу; обіймала цю посаду у 2016–2021 роках. До цього професорка Кузьма очолювала Королівський інститут мистецтв у Стокгольмі (2014–2016). З 2005 по 2013 рік вона обіймала посаду директорки Офісу сучасного мистецтва (OCA) в Норвегії, де керувала освітньою та виставковою програмою, заснованою на дослідницькій діяльності. На початку 1990-х до 2000 року Кузьма заснувала і керувала Центром сучасного мистецтва Сороса в Києві, а в 1994 році заснувала галерею ЦСМ у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». У цей період Кузьма курувала численні проєкти, зокрема «Алхімічну капітуляцію» (Севастополь, 1994 рік) і першу повну ретроспективу Бориса Михайлова (1996 рік). На початку своєї професійної кар’єри Кузьма керувала програмою міжнародних виставок у Міжнародному центрі фотографії в Нью-Йорку. У Центрі Кузьма працювала під проводом Корнелла Капи, що мало важливе значення для формування її кураторського інтересу до зміни ролі документальних зображень. Професорка Кузьма — авторка багатьох публікацій, найбільш нещодавня з яких — «Історія школи мистецтв» (2022). Кузьма здобула бакалаврський ступінь у Барнард-коледжі й магістерський (з естетики й теорії мистецтва) у Центрі досліджень сучасної європейської філософії в Лондоні.
Показ і розмова відбудуться англійською мовою з українськими субтитрами та синхронним перекладом на місці.