У колаборації з австрійським скульптором Юргеном Мюнцером, Дарія розробляє просторовий колаж, що поєднує фізичний театр, абсурд, химерні скульптури, маски, документальних та фіктивних персонажів та відео. Проєкт досліджує історичну, культурну та родинну спадщину, пов’язану з Кримським півостровом, та звертає увагу на те, як російська пропаганда використовувала романтизований образ Південного берега для витіснення локальної історії.
У цьому перформансі ми побачимо Чорне море як живий, мінливий організм, що нині перебуває у полоні мілітаризації. Повернемось у місця, що несуть тілесну пам’ять і спогади, але стають джерелом фізичної небезпеки, перебуваючи під контролем ворога, та відлунюють болем у колективній пам’яті.
Це оповідь про дім, що охоплює різні покоління, події і живі організми та наразі можливий лише у фантазії — фрагментований, видозмінений, порушений, але все ще існуючий.
Авторка Дарія Литвиненко працює з питаннями історичної трансформації Криму та його викликів у сучасному контексті: як імперська та радянська спадщина вплинули на колоніальний наратив і мілітаризацію півострова? Чи може сприйняття моря як ландшафту, що пов’язує суспільство, сприяти діалогу та загоєнню колективних ран? Як мистецтво підтримує зв’язок і допомагає висвітлювати події у регіоні?
У роботі простежується трансформація півострова: від Опукського заповідника, перетвореного на полігон, до радянських санаторіїв, як-от Місхор. Авторка поєднує аналіз родинного фотоархіву та ретро-листівок 1920–1990-х із дослідженням свідомості та снів про рідні місця, використовуючи ці образи у створенні перформансу. Вони формують візуальну медійну складову проєкту у поетичному кіно, створеному в колаборації з медіамитцем Штефаном Кріше.
Сценографію розробляє австрійський митець Юрген Мюнцер, який створює скульптури та маски з металу, картону, пап’є-маше, фарб і текстилю — водночас вишукані та багатофункціональні.
Костюми, виконані Юлією Макаренко, поєднують людські риси з образами морських істот і рослин. Ця техніка дозволяє досліджувати межу між реальністю та фантазією, де персонажі втілюють сюрреалістичну естетику.
Партитура художника Клеменса Пула поєднує польові записи, петлі з магнітної стрічки та аналогові і цифрові синтезатори. Вона створює атмосферні простори та тематичні мотиви персонажів, водночас описові й метафоричні.
Команда:
Авторка, концепція, режисерка, текст і відео: Дарія Литвиненко
Сценографія, створення об’єктів та оформлення простору: Юрген Мюнцер (Jürgen Münzer)
Перформанс та створення: Дарія Литвиненко разом з Яною Колодійчук та Миколою Набокою
Відеодизайн і монтаж: Штефан Кріше (Stefan Krische)
Звуковий дизайн і композиція: Клеменс Пул (Clemens Poole)
Дизайн і створення костюмів: Юлія Макаренко
Художні та рухові консультації: Марія Шурхал
Оформлення сцени та асистування: Саша Беземська, Поліна Жиліна
Художник світла: Сергій Климець
Менеджерка проєкту: Євгенія Мелконян
Продакшн менеджер: Влад Білоненко
Кураторка проєкту “Після спустошення”: Люба Ільницька
Про авторку:
Дарія Литвиненко (Україна/Австрія) – міждисциплінарна мисткиня кримського походження, авторка та фасилітаторка, що працює на перетині перформансу, візуального мистецтва й колективних практик. У своїх роботах досліджує теми колоніального спадку, мілітаризації та втрати, а також вплив цих процесів на самоідентичність, екосистеми й ландшафт. Дарія осмислює власне та колективне коріння Криму, розглядаючи тілесність як ключовий інструмент збереження пам’яті та опору. Її практика висвітлює циклічність історії та наголошує на необхідності говорити про виклики морських регіонів як у локальному, так і в міжнародному контексті.
Деталі:
Дати та час: 3 та 4 жовтня, 19:00
Локація: Jam Factory Art Center, зал Novo1, вул. Б. Хмельницького, 124
Квитки: 350 грн