Медіакіт

Запрошуємо переглянути цифровий медіакіт про Jam Factory Art Center. Тут ви знайдете інформацію про інституцію, програму відкриття та необхідні зображення.

Контакти для медіа

Леся Дунець, комунікаційна менеджерка Jam Factory Art Center
[email protected]

Про нас

Jam Factory Art Center – інституція сучасного мистецтва, яка осмислює виклики нашого часу і займає критичну позицію щодо глобальних та локальних процесів у суспільстві задля його підсилення та розвитку. Через виставки, театральні, музичні, освітні та спільнотоорієнтовані проєкти, ми залучаємо людей до діалогу та збагачення їхього досвіду і знань.

Дізнатися більше

JAM FACTORY ART CENTER: НОВИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ЦЕНТР У ЛЬВОВІ

18-го листопада після 8 років ревіталізації простору відкриється Jam Factory Art Center. Це найбільший у Львові центр сучасного мистецтва, розташований у давній індустріяльній будівлі, де спочатку виробляли алкогольні напої, а пізніше фруктові й овочеві консервації. Тепер тут проводитимуться виставки, театральні та музичні перформанси, освітні події у спеціяльно відновлених приміщеннях. 

Ідея заснувати у Львові новий культурний центр зародилася у 2015 році, коли філантроп, культурний підприємець та історик доктор Гаральд Біндер вирішив зберегти колишню “Фабрику повидла” заснувавши тут центр сучасного мистецтва. Після глибинних досліджень і підготовки було виділено значне фінансування для подальшого розвитку проєкту.

Простір “Фабрика повидла” розташований у районі Підзамче, на північ від центру Львова у колись успішній індустріяльній околиці. Будівля з характерним парапетом та неоготичним фасадом має статус пам’ятки місцевого значення та була побудована на замовлення єврейського підприємця Йозефа Кроніка в 1872 році. Будівлі служили успішним алкогольним підприємством до Другої світової війни, під час якої родина Кроніків загинула. Після війни завод імпортував вина з Молдови та інших частин СРСР, поки в 1970 році не був перетворений на фабрику з переробки фруктів і овочів. Діяльність фабрики зупинили в 1990-х роках. З 2008 року будівлю використовували на тимчасовій основі для культурних ініціатив, таких як “Тиждень актуального мистецтва,” театральний фестиваль та інші мистецькі та громадські заходи.

Після того як Гаральд Біндер купив простір у 2015 році, австрійське архітектурне бюро Штефана Ріндлера обрали для ревіталізації простору у співпраці з української фірмою AVR Development. До будівельного процесу залучили компанії 7CI Group як генерального підрядника, DELTA Ukraine як управляючу компанію та Balbek Bureau для дизайну інтер’єрів. 

Концептуальною метою ревіталізації було створити мультидисциплінарний артцентр як простір для критичної рефлексії через культуру. Інституції такого типу, які б також слугували точкою зв’язку між Україною та світом, поки що є рідкістю в Україні. Структурна композиція комплексу, що складається з шести окремих просторів, відображає ці амбіції. Згрупований навколо відкритого внутрішнього дворика та розширеної алеї, Jam Factory Art Center працює як безперервний, адаптивний простір для перформативних, виставкових, музичних та дискусійних проєктів. 

Виставка “Пам’яті тої, що пам’ятає” відкривається у Jam Factory Art Center у Львові

Jam Factory Art Center спільно з кураторками Лізаветою Герман та Марією Ланько анонсують нову виставку «Пам’яті тої, що пам’ятає». Вона триватиме з 11 травня до 8 вересня та обʼєднає роботи художниць та художників з України, країн Східної Європи та Центральної Азії, створені у проміжку між 1950-ми та 2024 роком.

Ключові теми, які розгортаються у спроєктованому Ксенією Білик експозиційному просторі:
збереження та відтворення пам’яті (в тому числі, пам’яті про мистецтво минулого) як художній метод;
критичний погляд на ієрархізацію та політичне конструювання гендерної, національної та жанрової приналежності в репресивних системах мистецтва минулого (радянської, зокрема);
роздуми про витіснені ідентичності, приховані життя та (художні) засоби їхнього повернення до суспільного надбання.

Прологом дослідження та осердям експозиційної оповіді стала історія життя і творчої практики української художниці Аліни Ламах (1925–2020), яку знають насамперед як дружину художника Валерія Ламаха, відомого монументаліста, ключової постаті покоління шістдесятників. (Не)розказана історія Аліни Ламах дала імпульс до роздумів над ключовими для майбутньої виставки питаннями: чи можна говорити про практику збереження пам’яті про не-своє мистецтво як про самостійний художній проєкт? чи можемо розглядати відданість ідеї продовження перерваної практики іншого художника як альтернативу створенню чогось нового, як цього зазвичай вимагає індустрія сучасного мистецтва?

«Ми задумали та почали працювати над виставкою 4 роки тому, і відтоді вона лишилася фактично не зміненою. Її наративи нині видаються нам лише актуальнішими: перевідкриття окремих епізодів українського мистецтва, новий кут зору на маргіналізовані теми та постаті його історії та діалог із суголосними, але маловідомими в Україні практиками художників з інших країн», – коментують Лізавета Герман та Марія Ланько.

Із детальнішою концепцією виставки можна ознайомитися за посиланням.

Художниці та художники: Аліна Ламах, Валерій Ламах, Тереза Барабаш, Михайло Барабаш, «Бібліотека Наочних Явищ» (Ольга Гайдаш та Євген Шимальський), Ксенія Білик, Катерина Білокур, Джета Братеску, Анна Даучікова, Люся Іванова, Саодат Ісмаїлова, Гульнара Касмалієва та Муратбек Джумалієв, Алевтина Кахідзе, Володимир Кузнецов, Павло Маков, Малгожата Мірґа-Тас, Ада Рибачук та Володимир Мельніченко (АРВМ), Настя Стефанюк, Стас Туріна, Божена Чагарова, Марк Чегодаєв.

Лізавета Герман і Марія Ланько — незалежні кураторки, дослідниці, співзасновниці галереї The Naked Room (Київ). З 2014 року працюють як кураторський колектив. Є співзасновницями Ukrainian Emergency Art Fund. Дует організував понад 30 виставок та співпрацював із провідними мистецькими інституціями України, зокрема Національним художнім музеєм України, Мистецьким Арсеналом, Goethe–Institut, Британською Радою, Міністерством закордонних справ та Українським інститутом.

Пресреліз

Керівництво інституції

Гаральд Біндер – засновник Jam Factory Art Center, доктор філософії (Ph.D.) за фахом історія та економіка Бернського університету (Швейцарія). Основні напрямки наукових інтересів: історія Центрально-Східної Європи ХІХ-ХХ ст., Галичина в період Габсбургів, міська історія, історія ЗМІ та публічної сфери. У 2004 році заснував у Львові незалежний науковий інститут “Центр міської історії”, що організовує виставки на історичну тематику, розробляє наукові проєкти, надає стипендії науковцям. За меценатську діяльність, спрямовану на розвиток історичної науки в Україні, Гаральда нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня у 2009 році.

Божена Пеленська – програмно-виконавча директорка артцентру Jam Factory Art Center. Відповідає за стратегію розвитку, розробку програм артцентру, менеджмент і розвиток інституції. Розробляла концептуальне створення та програмну діяльність артцентру. Вивчала культурологію, історію мистецтв, філософію і арт-менеджмент. Була учасницею міжнародних програм культурного менеджменту, культурної дипломатії та програм обміну. Захистила диплом з культурології у Львівському й Оттавському університетах. Навчається на програмі для керівників арт інституцій у DeVos Institute of Arts Management, University of Maryland.

Тетяна Федорук – операційно-виконавча директорка Jam Factory Art Center. Відповідає за стратегічну розробку та впровадження бізнес-моделі артцентру, налагодження фінансового й управлінського обліку, операційних процесів, менеджмент команди. Тетяна була фінансовою директоркою Центру міської історії, здійснивши фінансовий супровід близько 100 грантових проєктів. Захистила сертифікат The ACCA Diploma in international Financial Reporting (2021) у ACCA та Financial Accounting Managerial decision making у DePaul University (2022). Завершила навчання на програмі Key Executive MBA в UCU Business School.

Гаральд Біндер

Божена Пеленська

Тетяна Федорук

Наші лого

Постери до відкриття виставки

Візуалізації простору

Будівля до ревіталізації

Ревіталізаційні роботи

Актуальні фото просторів

Наші проєкти

UP